Едельвейс: цікаві факти про гірську квітку

👁 64 перегляди

Едельвейс (або леонтоподіум) – високогірний витончений квітка, про який створено велику кількість поетичних легенд про вірність, відвагу і любов.

Альпійська зірка , срібний квітка скель – так називають ці рослини, чиї квіти дійсно нагадують перлини з перламутровим відливом або маленькі зірки, загублені в скелях біля сніжно-сивого гірських піків.

У природному середовищі він зустрічається на скелястих підступах підступах до гірських вершин, тому насолоджуватися його виглядом здатні тільки неймовірно стійкі альпіністи. Недарма його зображення перетворили на символіку суворого спорту.

Так, Євро-Азіатський союз альпіністів нагороджує найбільш стійких своїх подвижників орденом Едельвейса.Ізображенія едельвейса також можна побачити на значках, монетах, емблемах, марках.

. Збереглося воно навіть на могильній плиті 1го століття нашої ери!

Походження квітки, відповідно до одного переказом, пов’язане зі сльозами нерозділеного кохання красуні-феї, що мешкає в неприступних скелях Альп.

На жаль, ці чудові квіти поплатилися за свою красу, яка привела до сильного їх винищенню.

На сьогоднішній день едельвейс охороняється і внесений до Червоної книги.

Де росте едельвейс

Основний ареал едельвейса (Leontopodium) — високогір’я Альп, а також Карпати, Піренеї та гори Центральної Азії. А ще більше цікавого про рослини можна знайти в загальній добірці цікавих фактів про квіти. Рослина обирає кам’янисті схили й скельні розсипи на висоті від 1800 до 3400 метрів над рівнем моря, де мало конкурентів серед інших рослин і багато сонця. В Українських Карпатах едельвейс теж трапляється, хоча значно рідше, ніж в Альпах, і так само перебуває під охороною.

Як виглядає едельвейс насправді

Те, що на перший погляд здається пелюстками білої квітки, насправді приквітки — видозмінені листки, вкриті дрібними білими ворсинками, які захищають рослину від холоду, вітру й надмірного ультрафіолету на великій висоті. Справжні квітки едельвейса — крихітні, жовтуваті, зібрані в кошики в самому центрі “зірки”. Висота рослини зазвичай не перевищує 10–20 см, а цвіте едельвейс з червня по вересень.

Едельвейс у культурі та побуті

Крім символіки альпіністів, про яку вже йшлося вище, едельвейс відомий широкій аудиторії завдяки пісні “Edelweiss” із мюзиклу та фільму «Звуки музики» (The Sound of Music), яка зробила квітку впізнаваною далеко за межами гірських регіонів. Як і озеро Мічиган, гірські ландшафти теж приховують чимало цікавого для тих, хто цікавиться природою. Екстракт едельвейса також використовують у косметології — рослина містить природні антиоксиданти, які захищають шкіру від ультрафіолету так само, як захищають саму квітку у горах.

Поширені запитання

Чи можна вирощувати едельвейс у себе на ділянці?
Дикорослий едельвейс зривати заборонено (він у Червоній книзі), але садові сорти й насіння едельвейса продаються офіційно і цілком підходять для альпінаріїв та кам’янистих садів у рівнинній місцевості.

Скільки живе едельвейс?
Це багаторічна рослина, яка за сприятливих умов може рости на одному місці кілька років поспіль, щороку зацвітаючи наново.

Чому едельвейс важко знайти в горах?
Через десятиліття збирання туристами й альпіністами на сувеніри природна популяція едельвейса в легкодоступних місцях суттєво скоротилась — саме тому рослина зараз під охороною в більшості країн, де росте. Про інший вид під охороною — дракона Комодо — можна прочитати в окремій статті.

Андрій Мельник
Андрій Мельник

Цікавиться наукою, історією та незвичайними фактами про світ — постійно читає науково-популярну літературу, документальні матеріали й статті, шукає теми, які рідко потрапляють у стандартні добірки «цікавих фактів». Особливо приваблюють історії про відкриття, винаходи та природні явища, які на перший погляд здаються неймовірними, але мають цілком раціональне пояснення. Намагається перевіряти джерела перед публікацією і уникати поширених міфів, які кочують з сайту на сайт без перевірки — якщо факт звучить занадто ефектно, це привід перевірити його двічі. Не науковець за освітою — це аматорський інтерес, який з часом переріс у щоденну звичку шукати цікаве там, де інші проходять повз. У матеріалах прагне не просто перелічити факти, а пояснити, чому вони варті уваги і як саме до них дійшли дослідники.