Історія породи
Східноєвропейська вівчарка має складну історію визнання. Свого часу заводчики намагалися «осучаснити» породу, схрещуючи її з новими лініями німецьких вівчарок. Однак такі експерименти не дали бажаного результату, тому порода зберегла власний тип і характерні риси.
Сьогодні східноєвропейська вівчарка визнається Міжнародним кінологічним Союзом, проте досі не має офіційного визнання Міжнародної кінологічної федерації. Через зовнішню схожість її часто плутають із німецькою вівчаркою, але між цими породами є помітні відмінності у будові тіла, темпераменті та загальному враженні.
Опис породи
Східноєвропейська вівчарка — велика, міцна й добре розвинена собака службового типу. Вона справляє враження сильної, витривалої та впевненої тварини. Корпус у представників породи масивний, кістяк міцний, мускулатура виражена. Самці можуть досягати до 75 см у холці, тому цю породу складно назвати компактною.
Шерсть у східноєвропейської вівчарки щільна, грубувата на дотик і добре прилягає до тіла. Підшерсток густий, але прихований під остевим волоссям, завдяки чому собака краще переносить різні погодні умови. На голові та вухах шерсть коротша, ніж на корпусі.
Забарвлення у породи характерне й досить впізнаване. Часто трапляються чорні собаки з рудими підпалинами. Також можливий чепрачний окрас, за якого спина зазвичай темна або чорна. Саме через таку зовнішність східноєвропейську вівчарку нерідко порівнюють із німецькою, хоча за загальною статурою вона виглядає більш великою і потужною.
Характер
У східноєвропейської вівчарки добре розвинені охоронні якості. Вона уважно стежить за ситуацією, насторожено ставиться до незнайомців і не поспішає довіряти стороннім людям. Це не означає, що собака без причини проявляє агресію, але вона чітко розуміє межі своєї території та готова їх захищати.
У родині така вівчарка зазвичай врівноважена, віддана й слухняна. До своїх господарів вона ставиться доброзичливо, швидко прив’язується до них і прагне виконувати команди. Представники породи не схильні боротися за лідерство, якщо з раннього віку отримують правильне виховання й розуміють, хто для них авторитет.
Це розумна порода, яка добре навчається. Дресирування потрібно починати ще з дитинства, бажано у формі гри. Цуценята легше засвоюють правила, коли заняття проходять спокійно, послідовно й без грубого тиску. Водночас важливо пам’ятати: через сильний охоронний інстинкт доросла собака має беззаперечно виконувати команди господаря.
Східноєвропейській вівчарці потрібні рух, фізичні навантаження та завдання для розуму. Якщо собака не витрачає енергію на прогулянках, тренуваннях або активних іграх, вона може почати псувати речі вдома: гризти меблі, взуття чи шпалери. Тому цій породі важливий не лише догляд, а й правильна організація щоденного життя.
Догляд та утримання
Догляд за східноєвропейською вівчаркою не вважається складним, але має бути регулярним. Насамперед потрібно стежити за шерстю, вухами, очима та кігтями. Шерсть бажано вичісувати приблизно двічі на тиждень, а під час линяння робити це частіше. Так собака виглядатиме охайно, а відмерла шерсть не накопичуватиметься на підлозі й меблях.
Вуха потрібно періодично оглядати й очищати за потреби. Також важливо контролювати стан кігтів. Якщо вони не сточуються природним шляхом під час прогулянок, їх слід підстригати. Усі гігієнічні процедури краще вводити з раннього віку, щоб цуценя звикало до них спокійно й не сприймало догляд як стрес.
Купати східноєвропейську вівчарку часто не потрібно. Зазвичай це роблять лише тоді, коли собака справді забруднилася. Для миття варто використовувати спеціальні шампуні для собак, а для вівчарок бажано обирати засоби на основі протеїну. Людські шампуні для тварин не підходять, адже можуть подразнювати шкіру.
Цуценят потрібно вигулювати кілька разів на день. Це допомагає не лише витрачати енергію, а й формує звичку справляти потреби на вулиці. Доглядові процедури також можна перетворювати на гру: так молода собака легше приймає розчісування, огляд вух або підстригання кігтів.
Харчування має бути збалансованим і відповідати віку, розміру та активності собаки. Якщо власник обирає сухий корм, у собаки завжди має бути доступ до свіжої води. Корм потрібно підбирати з урахуванням породи й віку, а в міру дорослішання змінювати кількість годувань та розмір порцій.
Дорослу східноєвропейську вівчарку зазвичай годують двічі на день. Раціон може складатися як із якісного сухого корму, так і з натуральних продуктів. У будь-якому випадку важливо подбати про достатню кількість вітамінів і мінералів. Якщо у власника мало вільного часу, зручніше обрати готовий корм, підібраний під потреби конкретної собаки.
Представники породи можуть мати схильність до алергії, проблем із суглобами та розладів шлунка при неправильному харчуванні. Щоб знизити ризики, собаці потрібен стабільний режим дня, довгі прогулянки й достатня фізична активність.
З раціону слід виключити солодощі. Шоколад, цукерки та інші людські ласощі собаці давати не можна. Якщо хочеться пригостити улюбленця, краще обрати спеціальні ласощі для собак або невеликий шматочок сиру. Також не варто давати жирне м’ясо: воно важко перетравлюється й може викликати проблеми зі шлунком. Жирну свинину краще замінити телятиною або відвареною яловичиною.
Утримувати східноєвропейську вівчарку найзручніше у просторому вольєрі. У квартирі така собака теж може жити, але лише за умови щоденних прогулянок, занять і активних ігор. Без руху й навантаження ця порода швидко нудьгує, а нудьга для великої службової собаки майже завжди обертається проблемами з поведінкою.
Відео: Східноєвропейська вівчарка
