Історія породи
Російський мисливський спанієль сформувався не одразу як окрема впізнавана порода. У 1930-х роках у Росії вже існувала доволі численна група спанієлів, однак ці собаки ще не вписувалися в жоден із чинних на той час кінологічних стандартів. Вони мали спільні риси, успадковані від попередніх поколінь спанієлів, але говорити про завершене становлення породи тоді було зарано.
Офіційне визнання прийшло значно пізніше. Перший стандарт російського мисливського спанієля затвердили лише у 1950-х роках. Він уже враховував ті якості, заради яких і виводили цю собаку: витривалість, добрий нюх, здатність наполегливо працювати в пошуку та природну схильність до подачі здобичі.
Сьогодні російський мисливський спанієль відомий передусім як робочий мисливський собака. Його використовують під час полювання на різні види птахів. Завдання собаки полягає в тому, щоб знайти птицю, підняти її на крило, а після пострілу відшукати підбиту дичину й принести її мисливцю. Саме чіткість у роботі, азарт у пошуку та вміння діяти в контакті з людиною зробили породу популярною серед мисливців.
Опис породи
Російський мисливський спанієль — міцний, рухливий і добре складений собака з розвиненою мускулатурою. Його статура поєднує силу й витривалість, але без грубості. Корпус помірно розтягнутий, собака виглядає досить високоногою, що допомагає їй активно пересуватися під час роботи в полі, біля водойм або на складній місцевості.
Шерсть у представників породи довга, помірно густа й пряма. Забарвлення може бути однотонним, двоколірним або триколірним. Надмірна хвилястість, великі завитки чи кучерявість вважаються небажаними ознаками, адже для породи характерна саме пряма або майже пряма шерсть.
Кістяк у російського мисливського спанієля міцний, м’язи добре помітні й рельєфні. Шкіра має бути еластичною, підтягнутою, без складок. Живіт злегка підтягнутий і плавно переходить у пахову ділянку. Передні лапи прямі, сухі, костисті й поставлені паралельно одна до одної. Задні кінцівки розташовані дещо ширше, ніж передні.
Пальці на лапах щільно зібрані, між ними росте густа шерсть. Така будова допомагає собаці рухатися різними поверхнями й працювати в умовах, типових для мисливського собаки. Хвіст у спокійному стані тримається приблизно на лінії спини. В оригінальному стандартному описі зазначено, що хвіст купірують приблизно на половину довжини.
Характер
Головні риси російського мисливського спанієля — енергійність, наполегливість і сильний робочий інстинкт. Це собака, який добре розкривається в русі та потребує занять, де може використовувати нюх, витривалість і бажання шукати. Для мисливця така тварина цінна тим, що не просто бігає поруч, а уважно працює по запаху й не втрачає інтересу до завдання.
У побуті російський мисливський спанієль може жити в міській квартирі, але лише за умови достатньої активності. Йому потрібні тривалі прогулянки, можливість рухатися, досліджувати територію та витрачати енергію. Якщо собака не отримує навантаження, її мисливський темперамент може проявлятися небажаною поведінкою вдома.
Виховання слід починати з раннього віку. Цуценяті потрібно спокійно й послідовно пояснювати, що дозволено, а що заборонено. Особливо важливо відразу встановити базові правила поведінки в домі. Наприклад, якщо дозволити малому спанієлю випрошувати їжу зі столу, він швидко засвоїть цю звичку й повторюватиме її надалі.
Під час навчання важливі терпіння і регулярність. Собака має отримати час, щоб зрозуміти нові вимоги. Дресирування краще починати в спокійних місцях, де мало людей, машин та інших подразників. Так тварині легше зосередитися на господареві. Для російського мисливського спанієля добре підходить навчання у формі гри, особливо якщо вправи нагадують елементи пошуку або мисливської роботи.
Догляд та утримання
Догляд за російським мисливським спанієлем не можна назвати надто складним, але він має бути регулярним. Через довгу шерсть собаку потрібно розчісувати приблизно раз на тиждень. Це допомагає прибрати відмерлі волоски, запобігти сплутуванню шерсті й підтримувати охайний вигляд тварини.
Окремої уваги потребують вуха. У представників цієї породи можуть виникати запалення, тому вуха потрібно періодично оглядати й стежити, щоб не з’являлися почервоніння, неприємний запах або інші ознаки проблем. Часто купати собаку не варто. Миття проводять за потреби, наприклад після полювання, коли спанієль міг бігати болотистою місцевістю, берегами річок або іншими вологими ділянками в пошуках дичини.
Харчування має відповідати активності собаки. Якщо власнику бракує часу на приготування натуральної їжі, можна обрати збалансований сухий корм. Якщо ж раціон складається з натуральних продуктів, у ньому мають бути нежирне м’ясо, субпродукти, бажано морська риба, а також овочі й фрукти. Для дорослого собаки допускаються розвантажувальні дні приблизно раз на два тижні, якщо це добре підходить конкретній тварині.
Цуценят не варто різко переводити на нове харчування. Спочатку краще дотримуватися режиму, який був у заводчика, а потім поступово змінювати раціон, уважно спостерігаючи за самопочуттям і поведінкою малюка. Якщо собаку активно використовують на полюванні, її меню має бути поживнішим і калорійнішим, адже робочий спанієль витрачає значно більше енергії.
Для утримання в квартирі найважливішими залишаються прогулянки, послідовне виховання і достатнє навантаження. Російський мисливський спанієль може бути зручним домашнім собакою, але за своєю природою він залишається активним помічником людини, якому потрібні рух, робота й чіткі правила.
Відео: Російський мисливський спанієль
