Історія породи
Сучасний ротвейлер значно відрізняється від перших представників породи. У давніших собак могли бути інші пропорції, зріст і вага, адже жорстких стандартів, які сьогодні встановлюють кінологічні організації, тоді ще не існувало. З часом вимоги до породи неодноразово уточнювалися, і нинішній вигляд ротвейлера став результатом тривалого відбору.
Сьогодні ротвейлерів цінують не лише як сильних і витривалих собак. Вони добре зарекомендували себе у вартовій службі, можуть бути надійними сімейними компаньйонами, працювати поводирями та пошуковими собаками. Їхня уважність, швидка реакція і здатність діяти в напружених ситуаціях зробили породу популярною серед людей, яким потрібен не декоративний улюбленець, а серйозний, розумний і керований собака.
Опис породи
За сучасним стандартом ротвейлер має бути чорного забарвлення з рудими підпалинами. Підпалини повинні розташовуватися симетрично і відповідати вимогам породи. Навіть невелика біла пляма вважається серйозним недоліком, тому чистота забарвлення для ротвейлера має велике значення.
Шерсть у ротвейлера щільна, досить груба на дотик, із густим підшерстям. Саме завдяки такій будові шерстного покриву собака добре переносить холод і може жити не лише в будинку чи квартирі, а й у просторому вольєрі. За належних умов утримання ротвейлер не мерзне навіть у сильні морози.
Це міцна, потужна й упевнена в собі порода. Ротвейлер не створений для пасивного життя без руху: йому потрібні навантаження, заняття і постійний контакт із людиною. Такий собака добре почувається там, де має зрозуміле місце в родині, чіткі правила і можливість витрачати енергію з користю.
Характер
Ротвейлер має спокійний, урівноважений і водночас дуже рішучий характер. Це відданий собака, який сильно прив’язується до господаря і готовий захищати його в небезпечній ситуації. Якщо ротвейлер відчуває реальну загрозу для людини або для себе, він діє швидко й упевнено, не вагаючись і не чекаючи довгих підказок.
Представники породи слухняні, уважні до команд і добре працюють із людиною. Вони люблять відчувати свою потрібність, тому навчання для них не лише дисципліна, а й спосіб отримати увагу господаря. Саме тому ротвейлери добре піддаються дресируванню, якщо заняття регулярні, послідовні й побудовані без грубості.
Водночас ця порода потребує раннього виховання. Цуценя має з перших днів у домі розуміти, хто встановлює правила, що дозволено, а що ні. Особливо важливо навчити молодого собаку поводитися на вулиці: не підбирати кістки та сторонні предмети, не тягнутися до небезпечних речей, реагувати на команди й залишатися під контролем господаря.
Команди варто закріплювати поступово. Для надійного результату одну навичку бажано повторювати багато разів, приблизно протягом дванадцяти занять. Тренування мають бути регулярними, без довгих перерв, інакше частину роботи доведеться починати заново. Для ротвейлера особливо важливо не зупиняти виховання на півдорозі, адже дорослий сильний собака без контролю може створювати серйозні проблеми.
Догляд та утримання
Головна умова правильного догляду за ротвейлером — достатня фізична активність. Цій породі потрібні тривалі прогулянки, вправи, тренування і будь-яка корисна зайнятість. Без руху собака швидко нудьгує, гірше слухається і може витрачати енергію небажаним способом.
У квартирі ротвейлера можна утримувати лише за умови, що господар готовий багато гуляти з ним і регулярно займатися. Ідеальнішим варіантом для такої породи є просторий вольєр біля заміського будинку, де собака має більше місця. Але навіть у вольєрі ротвейлер не повинен бути залишений сам на себе: йому потрібне спілкування, навчання і контакт із родиною.
Шерсть ротвейлера не потребує складного щоденного догляду. Регулярне розчісування не є обов’язковим, але під час линяння собаку бажано вичісувати частіше. Це особливо актуально для квартирного утримання, адже так можна помітно зменшити кількість шерсті на підлозі, меблях і речах.
Окремо слід стежити за вухами та кігтями. Якщо кігті не сточуються природно під час прогулянок, їх потрібно підстригати. Багато собак не люблять цю процедуру, тому привчати до гігієнічного догляду краще ще з цуценячого віку. Те саме стосується огляду вух, лап і загального спокійного ставлення до рук господаря.
Харчування ротвейлера має бути продуманим. Представники породи люблять м’ясо, і м’ясні продукти справді повинні бути частиною раціону собаки. Водночас важливо враховувати вік, активність і стан здоров’я улюбленця. Цуценят годують частіше, ніж дорослих собак, тому власник має заздалегідь оцінити, чи зможе підтримувати правильний режим.
Якщо немає часу готувати натуральну їжу та збалансовувати раціон самостійно, можна обрати якісний готовий корм. Не варто купувати дешевий корм або одразу брати великий мішок незнайомої марки: собаці він може не підійти або просто не сподобатися. Важливо дивитися на склад, репутацію виробника і те, чи не потрібно додатково додавати вітаміни та мінерали.
При натуральному годуванні слід уникати продуктів, які можуть нашкодити собаці. Ротвейлеру не варто давати солодощі, ковбасні вироби, жирне м’ясо та пташині кістки. Навіть невеликий шматочок салямі може спричинити сильну алергічну реакцію, а жирна їжа важко перетравлюється. Якщо хочеться пригостити улюбленця, краще купити спеціальні ласощі для собак. Замість пташиних кісток можна дати сиру яловичу кістку, якщо вона підходить за розміром і безпечна для собаки.
Правильно підібраний раціон, достатній рух, регулярне виховання і базовий гігієнічний догляд допомагають ротвейлеру залишатися активним, здоровим і врівноваженим. Це сильна й серйозна порода, але в руках уважного власника вона розкривається як відданий, слухняний і надійний компаньйон.
Відео: Ротвейлер
