Історія породи
До Європи чихуахуа потрапили у XIX столітті. У той час у Мексиці маленьких собак відловлювали та спеціально розводили для продажу туристам. Європейців ці тварини швидко зацікавили: вони були дуже мініатюрними, мали різноманітні забарвлення, а шерсть могла бути як короткою, так і довшою.
Перших представників породи показали на виставці у 1904 році. У 1954 році з’явився другий стандарт породи, у якому вже були описані обидва різновиди чихуахуа — гладкошерстий і довгошерстий. Згодом порода отримала світове визнання і стала важливою для розвитку декоративного собаківництва, особливо маленьких порід.
У багатьох країнах назву породи вимовляють як «чіуауа», адже в іспанському слові Chihuahua літера «h» не читається. В українській традиції закріпилася форма «чихуахуа».
Опис породи
Чихуахуа — дуже маленький, жвавий і рухливий собака з безстрашним характером. Попри крихітні розміри, представники породи часто поводяться сміливо й упевнено. Водночас надмірна агресивність або боягузтво вважаються серйозними недоліками породи.
Висота в холці зазвичай становить 15-23 см, а вага може коливатися від 0,5 до 3 кг. Завдяки таким розмірам собаку справді зручно брати із собою, але надмірно мініатюрні тварини, яких іноді рекламують як «собак, що поміщаються в чашку», не є окремою цінною рідкістю. Часто це ослаблені або недогодовані собаки, схильні до проблем зі здоров’ям.
У чихуахуа тонкий кістяк. Пси зазвичай мають більш квадратний формат корпусу, а суки можуть бути трохи витягнутішими, що пов’язано з особливостями будови для народження цуценят. Спина має бути рівною, поперек і круп — міцними. Хвіст товстий біля основи й поступово звужується до кінчика. Він може бути піднятий над спиною, загнутий кільцем або півкільцем. Небажаними вважаються боязко підібганий хвіст або хвіст, сильно відведений убік від спини.
Грудна клітка у чихуахуа широка й глибока, але не бочкоподібна. Шия середньої довжини; у псів вона зазвичай товстіша й більш мускулиста. Голова має характерну форму, що нагадує яблуко. Перехід від чола до невеликої вузької морди добре помітний. Ніс невеликий, його колір може бути чорним або коричневим, залежно від забарвлення шерсті.
Очі округлі, але не вирячені; бажаним вважається темний колір. Вуха великі, стоячі, злегка заокруглені на кінчиках. Ідеально, коли вони відхилені від вертикалі приблизно на 45 градусів.
Передні лапи тонкі й прямі, якщо дивитися з будь-якого боку. Задні кінцівки мають добре розвинену мускулатуру, довгі кістки й паралельний постав. Рухи повинні бути легкими, пружними, з хорошим поштовхом задніх лап.
У гладкошерстих чихуахуа шерсть щільно прилягає до тіла, на дотик вона м’яка й блискуча. На животі та горлі можуть траплятися трохи довші волоски. У довгошерстих собак допускається невеликий підшерсток, а на вухах, лапах і хвості формуються гарні очоси. Шерсть не повинна кучерявитися. Забарвлення може бути будь-яким — як однотонним, так і комбінованим. Одним із найрідкісніших і найдорожчих вважається блакитне забарвлення.
Характер
Чихуахуа — уважні, кмітливі й дуже емоційні собаки. Вони швидко прив’язуються до людини, добре відчувають настрій господаря і можуть бути чудовими компаньйонами для самотніх людей або невеликих сімей. Водночас таку собаку не варто надмірно балувати: без правил і виховання навіть маленький улюбленець може стати примхливим і неслухняним.
Вважається, що довгошерсті чихуахуа частіше бувають спокійнішими й урівноваженішими, а короткошерсті — більш активними, впертими та забіякуватими. Проте характер конкретного собаки залежить не лише від типу шерсті, а й від виховання, соціалізації та умов життя.
Цуценя бажано брати не раніше тримісячного віку. Якщо малюк занадто рано залишиться без спілкування з іншими собаками, він може вирости егоцентричним і погано реагувати на тварин. Соціалізація для чихуахуа дуже важлива: собака має поступово звикати до людей, звуків, прогулянок, інших тварин і різних побутових ситуацій.
Дресирування чихуахуа може бути цікавим і результативним, адже ці собаки розумні й добре запам’ятовують команди. Їх можна навчити різних трюків, але заняття мають бути короткими: маленький собака швидко втомлюється. Як заохочення можна використовувати невеликі шматочки сиру, проте важливо не перегодувати улюбленця.
Сміливість і чуткий слух чихуахуа іноді навіть допомагають людям. Відомий випадок, коли собаку цієї породи навчили гавкати на дзвінок телефону й дверний дзвінок. Так улюбленець повідомляв свою господиню зі слабким слухом про важливі звуки.
Догляд та утримання
Через мініатюрну й тендітну будову чихуахуа потребує уважного та дбайливого догляду. Це не означає, що порода надто складна в утриманні, але власник має пам’ятати: маленький розмір не робить собаку іграшкою.
Шерсть достатньо розчісувати приблизно раз на тиждень. Для цього підійде масажна щітка або пуходерка, а для довгошерстих собак варто мати гребінь із рідкими довгими зубцями. Шерсть у чихуахуа зазвичай не сильно сплутується, тому регулярного легкого догляду цілком достатньо.
Купати собаку можна приблизно раз на тиждень, але надто часте миття здатне нашкодити шкірі та зіпсувати шерсть. Після купання чихуахуа потрібно добре висушити, щоб він не переохолодився. Під час миття важливо стежити, щоб вода не потрапляла у вуха.
Оскільки чихуахуа не потребує дуже великих фізичних навантажень, кігті в нього часто не сточуються природним шляхом. Їх потрібно приблизно раз на місяць акуратно підрізати спеціальними ножицями або щипцями.
Ці собаки чутливі до холоду й перепадів температури. Восени та взимку їх можна одягати для прогулянок. Для мініатюрних собак є багато варіантів одягу, і більшість чихуахуа спокійно до цього звикає.
Очі слід регулярно оглядати. Невеликі виділення можна прибирати вологим тампоном. У дорослого собаки очі можуть сильніше сльозитися, якщо в раціоні забагато білка, а також під час вітряної або запиленої погоди.
Для чихуахуа достатньо двох коротких прогулянок на день і домашніх ігор, наприклад із м’ячиком. За потреби собаку можна привчити до лотка, але прогулянки все одно корисні для соціалізації й загального самопочуття.
Раціон потрібно продумати з раннього віку. Смакові звички формуються приблизно до трьох місяців, тому важливо знайомити цуценя з корисними продуктами вчасно. Дорослий собака може відмовлятися від їжі, яку ніколи не куштував у дитинстві.
Чихуахуа часто бувають перебірливими в їжі. На день їм потрібно зовсім небагато — приблизно 50-80 грамів їжі. Можна використовувати натуральне годування, але воно має бути збалансованим. Одного лише м’яса недостатньо: у раціоні можуть бути сир, кисломолочні продукти, овочі, ягоди та фрукти.
Найнебезпечнішим для маленького собаки є солодке. Воно не тільки робить улюбленця вибагливим, а й підвищує ризик ожиріння. Для чихуахуа зайва вага особливо небезпечна, адже створює велике навантаження на серце.
Якщо власник часто подорожує, собаку можна привчити до якісного сухого корму або консервів. Їх зручно брати із собою. Чихуахуа не потребує постійної різноманітності в меню — значно важливіше, щоб харчування було стабільним і збалансованим.
Відео: Чихуахуа
