Відносини в дитячому колективі
Відправляючи свою дитину в дитячий сад, ми найчастіше випускаємо з уваги складність відносин між дітьми. А адже у дітей часто панує «закон джунглів» і буває, що дорослі не підозрюють, що відбувається насправді в дитячому колективі.
Свій перший день у дитячому садку я пам’ятаю досі. Росла я з бабусями, і в дитячий сад мене віддали в шість років, з уже чітко сформованими поняттями «добре і погано», достатньо, як я зараз розумію, міцно щепленими.
Це почалося на сон-годині. Коли вихователька пішла, одна з дівчаток стала всіма командувати, показуючи свою владу над іншими дітьми. Те, що відбулося далі, мене, домашнього дитини, просто шокувало.
– А у Ритки сьогодні труси в горошок! Встань, покажи.
І одна з дівчаток приречено виконала потрібне.
– А під трусами що? Знімай!
Жертва підкорилася під веселощі решти дітей.
– І не думай скаржитися, а то я твоїм батькам про тебе все розповім. Гаразд, лягай. А тепер ти, Анрюшка, вставай. Ну що застиг, роздягайся.
малолітніх любительку стриптизу, насолоджуватися владою, зупинив прихід виховательки. І то вона встигла попередити всіх дітей зловісним шепотом:
– Якщо хтось на мене наябедничати, я йому таке влаштую, мало не здасться!
Мені було дуже шкода дітей, яких та дівчина принижувала, демонструючи своє лідерство.
. І підштовхувана жагою справедливості, я, коли видався зручний момент, тут же розповіла про все виховательці. У тієї були круглі очі і єдине питання: «Чому їй не поскаржилися ті діти, над ким знущалися?» Не знаю, що зробила вихователька, але більше стрип-клуб із спальні дитячого садка не влаштовує.
Дійсно , чому ніхто не скаржився? Думаю, діти боялися. І єдиними ліками від принижень в дитячих колективах можуть стати тільки довірчі відносини дитини з батьками та активна позиція мам і тат.
Я вважаю, що не повинен маленька дитина залишатися один на один зі своїми немаленькими проблемами. Заступатися за дитину обов’язково треба! Кожен малюк повинен знати, що у нього є тил, захисники, які ніколи не дадуть його в образу – мама і тато. Хтось вважає, що втручатися не потрібно і дитина повинна навчитися сам за себе постояти. Він і навчиться, але якщо все пускати на самоплив, дитина може стати забитим і боягузливим, вічно усіма ображатися – адже навчити стояти за себе було нікому!
Нещодавно моя знайома розповіла, як налякала дівчинку (на словах, звичайно), щіплющій до синців її сина. Як обурювалися вихователі – адже так чинити непедагогічно. Але її дитини ця дівчинка ображати перестала, і тепер в дитячий сад він ходить без плачу. І справді, ми ж не віддаємо дітей в дитячий сад, щоб вони там звикали отримувати стусани?
Схожі записи:
