Історія породи
Тибетський мастиф належить до давніх порід, які століттями формувалися в суворих умовах Тибету. Спершу ці великі й витривалі собаки служили охоронцями монастирів, поселень і домівок. Їх цінували не лише за силу, а й за здатність самостійно оцінювати небезпеку та діяти без зайвих команд.
Згодом порода поширилася за межі Тибету. Тибетських мастифів завозили до Монголії, Середньої Азії та Месопотамії. Звідти вони потрапили до Греції, а пізніше поширилися країнами Середземномор’я. У Римі цих собак особливо поважали за міць, відвагу й охоронні якості. Відомо, що римські легіонери брали таких сильних псів із собою у далекі походи.
У новіші часи тибетського мастифа нерідко називали королівською породою. Таких собак дарували представникам вищої знаті, зокрема королю Георгу V, королю Едуарду VII та королеві Вікторії. Попри гучну історію, сьогодні тибетський мастиф залишається рідкісною породою, зокрема в Америці та країнах Східної Європи.
Опис породи
Тибетський мастиф справляє враження вже з першого погляду. Це великий, потужний і добре складений собака з масивним корпусом, широкою головою та міцними кінцівками. Довжина тіла в нього більша за висоту в холці, тому силует виглядає важким, упевненим і дуже стійким.
Суки зазвичай сягають приблизно 61 см у холці, кобелі — близько 71 см. Вага дорослого собаки може становити 64-78 кг. Для породи характерні міцний кістяк, велика голова, широкий череп, темний ніс, широка морда, правильний прикус і сильні щелепи. Очі овальні, темні, поставлені широко. Вуха трикутні, висячі. Шия м’язиста, з легким вигином, груди глибокі, хвіст середньої довжини, посаджений високо.
Шерсть у тибетського мастифа пряма, груба й довга. Навколо шиї вона утворює виразну гриву, яка робить собаку ще більш величним. Забарвлення може бути чорним або жовто-коричневим, часто з підпалинами. Над очима підпалини виглядають особливо помітно. У традиційних уявленнях тибетських ченців пляма на грудях символізувала хоробрість серця, а підпалини над очима нібито давали собаці здатність краще “бачити” людину й відчувати її наміри.
Характер
Тибетський мастиф — не службова машина й не собака, який живе лише заради виконання команд. Це сильна, самостійна й дуже розумна тварина з вираженим почуттям власної гідності. З ним важливо будувати стосунки на повазі, довірі та послідовності. Такий пес тонко відчуває настрій господаря і членів родини, швидко вчиться і добре запам’ятовує команди, але не терпить грубого тиску.
Без причини тибетський мастиф не проявляє агресії. До гостей, яких приймає родина, він зазвичай ставиться спокійно. Водночас його охоронний інстинкт дуже сильний. Особливо помітно це вночі: собака може обходити територію або займати найвищу точку на ділянці, звідки добре видно все навколо. У разі реальної загрози мастиф реагує миттєво, але після зникнення небезпеки швидко повертається до врівноваженого стану.
Ці собаки віддані своїй сім’ї й дому. Вони сміливі, уважні та не схильні до паніки. З дітьми тибетські мастифи зазвичай поводяться терпляче: можуть брати участь в іграх і спокійно витримувати дитячу увагу. Проте дражнити такого собаку не можна. Навіть доброзичлива тварина зберігає силу, темперамент і межі, які потрібно поважати.
Цуценята тибетського мастифа за правильного виховання ростуть ласкавими, контактними й доброзичливими. З віком вони стають спокійнішими та стриманішими. Водночас у період дорослішання можуть проявляти впертість або різкість, тому виховання має починатися рано.
Догляд та утримання
Тибетський мастиф не підходить для життя у звичайній міській квартирі. Це велика порода, якій потрібні простір, свобода руху й приватна територія. Найкраще такий собака почувається у заміському будинку з просторим подвір’ям. Йому необхідні довгі прогулянки, активні заняття, біг і регулярне фізичне навантаження.
Густа шерсть дозволяє тибетському мастифу добре пристосовуватися до різних кліматичних умов. Навіть у спеку собака не обов’язково почуватиметься погано, якщо має тінь, воду й можливість відпочити. Догляд за шерстю нескладний: зазвичай достатньо раз на тиждень вичісувати її великою жорсткою щіткою. Під час линяння це потрібно робити частіше, бажано не в житловій кімнаті, адже шерсті буде багато. Порода майже не має різкого запаху й від природи охайна, тому часте купання не потрібне.
Харчування має відповідати віку, вазі й рівню активності собаки. Цуценятам важливо давати повноцінний раціон, а не переводити їх занадто рано лише на сухий корм. Основою харчування має бути м’ясо, але перегодовувати мастифа не варто. У молодому віці добову норму ділять приблизно на п’ять годувань. У міру дорослішання кількість прийомів їжі поступово зменшують і для дорослого собаки залишають два годування на день. Для дорослих тварин можна використовувати якісний сухий корм; орієнтовна порція за раз — 200-300 г. Чиста питна вода має бути доступна постійно.
Виховання тибетського мастифа потрібно починати з раннього віку. Спершу важливо привчити цуценя довіряти людині, не боятися контакту й нормально сприймати суспільство. Після цього поступово переходять до соціалізації: знайомлять собаку з різними людьми, місцями, звуками та ситуаціями. Обов’язковим є і базовий курс слухняності, адже контролювати такого великого пса без основних команд небезпечно. Послідовність, спокій і взаємна повага для цієї породи значно ефективніші за грубий примус.
