Опис породи
Далматин належить до досить великих собак, але водночас не справляє враження важкої чи грубої тварини. Вага дорослого собаки зазвичай не перевищує 27 кг, а висота в холці може сягати приблизно 60 см. Попри такі розміри, представники породи мають струнку, підтягнуту будову тіла. Для них не характерні масивний корпус, широка кістка чи надмірна важкість у рухах.
Середня тривалість життя далматина становить близько 11-12 років. Найвпізнаваніша риса породи — контрастне забарвлення. Основний колір шерсті білий, а по всьому тілу розсипані великі чорні або коричневі плями. Ближче до морди та кінцівок плями зазвичай стають дрібнішими. Вуха можуть бути повністю чорними: інколи темним буває одне вухо, інколи обидва. Ніс у далматина має бути чорним або темно-коричневим.
Цуценята цієї породи не народжуються одразу з повним «дорослим» малюнком. Стандартне плямисте забарвлення починає чітко проявлятися приблизно після двотижневого віку. Нові плями можуть з’являтися й пізніше, протягом життя собаки.
Характер
Далматини зазвичай життєрадісні, товариські й привітні собаки. Вони люблять увагу, добре сприймають спілкування з людьми та часто тепло ставляться до дітей. Водночас це порода з виразним характером: далматин може запам’ятовувати грубе або несправедливе ставлення, тому з ним важливо поводитися послідовно й коректно.
Собака не любить фамільярності. Не варто дозволяти ні членам родини, ні стороннім людям дражнити її, грубо хапати або порушувати особисті межі. Найкраще далматин розкривається там, де з ним спілкуються спокійно, але впевнено.
Порода добре піддається навчанню, якщо власник дотримується простих правил. З раннього віку цуценяті потрібно пояснювати, що дозволено, а що заборонено. Якщо в родині кілька людей, усі мають діяти однаково: не можна, щоб один дозволяв те, що інший забороняє. Далматин швидко вчиться, але потребує зрозумілих і стабільних правил.
Під час дресирування краще працюють ласка, заохочення, гра й регулярні заняття. Цуценята далматина дуже активні й допитливі, тому їм потрібні не лише команди, а й цікаві вправи. Для похвали та невдоволення варто використовувати різну інтонацію: м’який голос для заохочення, суворіший тон для заборони. Кричати на собаку або бити її не можна. За правильного підходу далматин легко засвоює базові команди на кшталт «Не можна», «Стояти», «Поруч» і «Сидіти».
Догляд та утримання
Догляд за далматином починається з шерсті. Собаку потрібно регулярно вичісувати, бажано щодня. Це допомагає зменшити кількість шерсті, яка випадає, а також підтримує шкіру й шерстний покрив у здоровому стані. Якщо навіть за регулярного вичісування шерсть випадає надмірно, варто переглянути раціон і за потреби додати вітаміни.
Мити далматина потрібно лише за необхідності. Представники породи зазвичай охайні й не схильні спеціально лізти в бруд, тому часте купання їм не потрібне. Зазвичай достатньо миття приблизно раз на пів року. Після купання собака має добре висохнути при кімнатній температурі, без протягів, щоб не застудитися.
Окремої уваги потребують лапи та кігті. У далматина акуратні лапи, які за формою трохи нагадують котячі. Щоб собаці було зручно ходити й бігати, потрібно регулярно перевіряти довжину кігтів і вчасно їх підрізати. Особливо важливо стежити за цим у перші місяці життя цуценяти, коли формуються кістки. Якщо кігті занадто довгі, лапа не може правильно стискатися, через що зростає ризик деформації кінцівок. Раннє привчання до підрізання кігтів також допомагає уникнути страху перед цією процедурою в дорослому віці.
Вуха потрібно періодично оглядати й очищати від надлишку сірки. Її надмірна кількість може подразнювати вушну раковину, погіршувати слух або сигналізувати про проблеми з вухами. Для очищення використовують сухі ватні тампони або ватяні диски. Після процедури важливо переконатися, що у вусі не залишилися волокна вати.
Зуби й ясна також потребують регулярного догляду. Якщо собака їсть вологий або натуральний корм, зубний наліт можна прибирати раз на тиждень спеціальним зубним порошком для тварин. Такі засоби продаються в зоомагазинах і ветеринарних аптеках. В оригінальних рекомендаціях також згадуються домашні способи на кшталт томатного соку без солі або лимонної скоринки. Якщо в раціоні переважає сухий корм, частина нальоту знімається механічно під час розгризання гранул.
Далматини загалом невибагливі до їжі. Якщо собаку годують натуральним раціоном, його основою можуть бути крупи, зокрема рис і гречка, нежирне м’ясо, наприклад яловичина, кролятина або індичка, морська риба без великих кісток, сир та овочі. Час від часу собаці можна давати сирі кістки й хрящі, але варити їх не можна, оскільки варені кістки можуть спричинити закупорку кишечника.
Крім сиру, корисними можуть бути кефір і кисляк, особливо якщо в собаки є розлад кишечника. У теплу пору року далматина можна пригощати яблуками, а взимку — цитрусовими, зокрема апельсинами або грейпфрутами. Ці фрукти містять вітаміни й мікроелементи, а багато далматинів охоче їх їдять.
Якщо немає часу готувати натуральну їжу, собаку можна годувати сухим кормом. Краще обирати корми преміум-класу: вони дорожчі, але не містять небажаних домішок, не повинні ускладнювати роботу травної системи й мають у складі корисні мінеральні речовини.
Раціон цуценяти потребує особливої уваги. Через швидкий ріст і великі витрати енергії малюки їдять у 2-3 рази більше, ніж дорослі собаки, але переїдання допускати не можна. Харчування має бути різноманітним, щоб у міру дорослішання далматин спокійно сприймав різні продукти. Цуценятам обов’язково дають сир, каші, м’ясо або рибу.
У віці від 1,5 до 3 місяців цуценят годують 5 разів на день, від 3 до 5 місяців — 4 рази на день, від 5 до 10 місяців — 3 рази на день. Після 10 місяців собаку переводять на дворазове харчування. Розмір порцій залежить від активності, рухливості та темпів росту цуценяти. Якщо після годування в мисці залишається їжа, наступного разу порцію варто трохи зменшити.
Відео: Далматин
