Історія породи
Шелті, або шетландська вівчарка, походить із Шотландії. Кінологи цієї країни багато працювали над тим, щоб порода зберегла свої основні риси й не надто змінилася через змішування з іншими собаками. Завдяки цьому шелті й сьогодні залишаються впізнаваними: невеликими, рухливими, уважними до людини та дуже кмітливими.
Здавна цих собак цінували не лише як компаньйонів. Шелті мають добре розвинений нюх, тому їх використовували як пошукових собак. Водночас м’який характер і готовність співпрацювати з людиною зробили породу зручною для навчання. Сучасні шелті дещо відрізняються від давніших представників породи: у них більш витягнута морда й менший зріст. Проте головне залишилося тим самим — це відданий, уважний і доброзичливий собака, який добре почувається поруч із сім’єю.
Опис породи
Шелті належать до невеликих, але дуже спритних собак. Їхній зріст у холці зазвичай становить 33–37 см, а вага — приблизно 7–11 кг. Іноді трапляються більші пси, проте це радше виняток. Попри компактні розміри, шелті легко стрибають, швидко бігають і загалом відзначаються надзвичайною рухливістю.
У представників породи міцний кістяк, хоча кінцівки не виглядають масивними чи грубими. Це собака не сили, а швидкості, гнучкості й реакції. Шия в шелті вузька, голова видовжена, очі посаджені досить глибоко. Вуха великі, стоячі, що надає морді уважного й настороженого виразу. Хвіст довгий, не закручується й не купірується.
Одна з головних прикрас шелті — шерсть. Вона створює породі впізнаваний вигляд і вважається її справжньою перевагою. Саме тому стригти шелті не рекомендують: це може порушити природний стан шерсті й негативно вплинути на організм собаки. Навіть без надмірного догляду шелті зазвичай виглядають охайно, адже підшерсток не має сильної схильності збиватися в ковтуни.
Характер
Шелті — спокійні, лагідні й дуже розумні собаки. Вони швидко прив’язуються до своєї сім’ї, важко переносять розлуку й часто намагаються бути поруч із господарем упродовж дня. Це не той собака, який любить повну самостійність: шелті важлива увага людини, доброзичливе ставлення й відчуття, що вона є частиною родини.
Порода добре піддається дресируванню, особливо якщо навчання побудоване у формі гри. Шелті не варто виховувати грубістю, криком чи покараннями. Це гордий і чутливий собака з доброю пам’яттю: образу він може запам’ятати надовго, а надто жорстке поводження лише зіпсує контакт із господарем. Найкраще працює спокійна інтонація, послідовність і заохочення ласощами або похвалою.
З дітьми шелті зазвичай знаходять контакт, хоча спершу можуть ставитися до них обережно. Водночас цю породу не варто сприймати як «няньку». Якщо дитина поводиться надто нав’язливо, грубо або дражнить собаку, шелті може показати невдоволення. Тому спілкування з дітьми має бути контрольованим і поважним.
З іншими тваринами стосунки не завжди складаються просто. Кішок поруч із собою шелті часто терплять неохоче. Виняток можливий, якщо цуценя росло разом із кошеням: тоді кіт може стати для нього близьким другом на все життя.
Цуценята шелті дуже активні, допитливі й грайливі. Вони прагнуть дослідити кожен куточок дому, можуть гризти дроти, кабелі та речі, що лежать на підлозі. Тому перед появою цуценяти варто прибрати все небезпечне або цінне з доступу.
Догляд та утримання
Шелті не потребують складного чи специфічного догляду, але базові правила важливо знати ще до того, як цуценя з’явиться в домі. Насамперед не можна стригти шерсть собаки. Для цієї породи шерстний покрив має не лише декоративне значення: він допомагає підтримувати природний баланс організму. Неправильна стрижка може спричинити проблеми, тому краще обмежитися акуратним доглядом і регулярним оглядом шерсті.
Кігті шелті бажано підстригати приблизно раз на місяць. До водних процедур більшість представників породи ставиться добре, тому душ може бути для собаки звичною частиною догляду. Проте мити шелті з шампунем частіше ніж раз на місяць не рекомендують, адже шкіра в цих собак досить чутлива.
Розчісування має бути помірним. Не потрібно надмірно вичісувати собаку щодня, якщо в цьому немає потреби. Підшерсток у шелті зазвичай не збивається у щільні ковтуни, тому за нормального догляду тварина зберігає охайний вигляд.
Вакцинація для шелті обов’язкова. Цуценяті потрібно зробити щеплення від чуми, паротиту та інших серйозних хвороб. Зазвичай перші важливі щеплення проводять у віці 4–5 місяців, але точний графік краще узгодити з ветеринаром.
У харчуванні важливо враховувати вік собаки. До півтора місяця цуценя живиться материнським молоком. Коли малюк переїжджає в новий дім, перший час йому можна давати рисову або пшоняну кашу, зварену на воді. Поруч завжди має стояти миска з чистою водою, а в перший місяць також миска з молоком.
Приблизно з 4–5 місяців у кашу можна додавати м’ясо. Для шелті краще підходить яловичина. Куркою, особливо цуценят, годувати не варто. Перехід до м’ясного раціону можна поєднувати з введенням якісного сухого корму. Попри поширену недовіру до готових кормів, багато з них містять вітаміни й мінерали, необхідні для росту собаки.
Шелті добре підходять і для квартири, і для приватного будинку. Вони розумні, охайні, швидко вчаться правилам і не створюють зайвих труднощів, якщо з ними поводитися уважно та послідовно. Це вірний компаньйон, який любить свою сім’ю, стримано реагує на інших собак і за потреби готовий захистити близьких.
Відео: Шелті
