Історія породи
Сучасний стандарт російського хорта сформувався відносно пізно: офіційно його затвердили у 1889 році. Саме відтоді порода отримала чіткі ознаки, за якими її впізнають і сьогодні. До цього хорти вже давно були частиною дворянського побуту: у часи поміщицької Росії заможний власник маєтку майже обов’язково тримав хоча б одного такого собаку. У найбагатших родинах кількість хортів могла сягати цілих сотень.
Породу активно демонстрували на столичних виставках, а імператор Олександр II підтримав ведення родовідних книг для російських хортів. У першому такому родоводі було записано лише 15 собак. Завдяки своїй шляхетній поставі й виразній пластиці російські хорти часто з’являлися і в мистецтві: художники охоче зображали поруч із ними поміщиків, царів та імператорів, підкреслюючи статус і витонченість власників.
Опис породи
Російський хорт — високий, сухий і водночас міцний собака з дуже впізнаваною будовою тіла. Його силует виглядає легким, але не крихким: підтягнутий живіт, сухорлявий корпус, довгі стрункі лапи й загальна витягнутість створюють враження елегантності та внутрішньої гідності. Це собака, який ніби створений для швидкого руху й відкритого простору.
За стандартом у породи допускаються різні варіанти забарвлення шерсті. Сама шерсть м’яка на дотик, може бути з легкою хвилястістю або з помітнішими завитками. Очі у російського хорта великі, овальні, трохи опуклі, переважно коричневого кольору. Вуха невеликі, гоструваті, вкриті довшою шерстю.
Зовнішність цієї породи важко сплутати з іншою. У ній поєднуються аристократичність, сила і тонка пластика. Саме тому російського хорта часто сприймають не просто як мисливського собаку, а як породу з особливим характером і виразною історичною репутацією.
Характер
У повсякденному житті російський хорт зазвичай поводиться спокійно й стримано. Це не метушливий собака, який постійно вимагає уваги, а радше врівноважений компаньйон із незалежним темпераментом. Водночас за цією зовнішньою флегматичністю прихована дуже сильна мисливська пристрасть.
Під час переслідування здобичі хорт різко змінюється: спокій поступається місцем азарту, наполегливості й повній зосередженості. Представники породи можуть проявляти агресивність саме щодо тварин, яких переслідують, адже мисливський інстинкт у них дуже виражений. Вони здатні йти за здобиччю до кінця: або наздогнати її, або втратити лише тоді, коли тварина сховається в місці, куди собака вже не може дістатися.
Історично російських хортів використовували навіть для полювання на вовків. Такий собака міг зацькувати небезпечного хижака самостійно, що добре показує силу, швидкість і рішучість породи. Саме тому в дресируванні важливо враховувати її природне призначення. Російський хорт не створений для сторожової чи службової роботи, тому розвивати охоронні навички в нього зазвичай недоцільно.
Навчання потрібно починати ще з цуценячого віку. Через любов до свободи й незалежність не варто очікувати від хорта такої ж безумовної слухняності, як від службових порід. Проте базові правила поведінки він має знати обов’язково: що дозволено, що заборонено, як реагувати на основні команди. Якщо собака не використовується на полюванні й не готується до виставок, акцент варто робити саме на спокійній керованості в побуті.
Догляд та утримання
Російському хорту найкраще підходить життя в заміському будинку, де є простір, свіже повітря і можливість регулярно рухатися. У квартирі такого собаку теж можна утримувати, але тоді власнику доведеться забезпечити довгі й часті прогулянки. Потреба в русі та тязі до відкритого простору для цієї породи дуже важлива, і її не варто ігнорувати.
Попри поширену думку, російські хорти не є надто складними в догляді. Вони охайні й багато в чому самі підтримують себе в порядку. Проте допомога власника все одно потрібна. Шерсть бажано розчісувати щодня, щоб вона не збивалася в ковтуни. У період линяння вичісування варто робити частіше. Купати собаку часто не потрібно: водні процедури проводять лише тоді, коли в цьому справді є потреба.
Окремої уваги потребують вуха й кігті. Їх потрібно регулярно оглядати, чистити та підстригати вчасно. До таких процедур цуценя слід привчати з раннього віку, бо дорослий хорт може сприймати чищення вух або стрижку кігтів значно спокійніше, якщо це вже знайома для нього частина догляду.
У харчуванні порода загалом невибаглива, хоча м’ясо традиційно залишається одним із найулюбленіших продуктів. Водночас годувати собаку лише м’ясом не можна: білків недостатньо для повноцінного раціону, адже організму також потрібні жири, вуглеводи, мінерали та інші поживні речовини. Якщо власник обирає натуральне харчування, у раціоні мають бути овочі, фрукти й риба, а м’ясні дні бажано чергувати з рибними.
Для цуценят особливо важливе збалансоване меню в період активного росту. Їм потрібна їжа з достатньою кількістю кальцію та калорій, щоб скелет формувався правильно. Можна використовувати і готові корми, але їх слід підбирати з урахуванням віку, ваги та потреб конкретного собаки.
Не варто давати російському хорту їжу зі столу, солодощі та пташині кістки. Годування бажано проводити в один і той самий час, щоб у собаки був стабільний режим. Правильно підібране харчування напряму впливає на здоров’я, витривалість і загальну форму тварини.
Відео: Російський хорт