Чи зобов’язані сучасні бабусі допомагати з онуками?
Після народження дитини на нас звалюється купа побутових проблем. І поодинці з ними часом буває впоратися ой як складно. Молода мама, виснажена постійним недосипом, змушена розриватися між готуванням, пранням, прасуванням, годуванням, купанням, сповиванням …
Звичайно, добре, якщо хтось із близьких родичів проявить ініціативу і хоча б інколи зможе посидіти з малям, коли мамі буде необхідно відлучитися. Часто допомогу приходить з боку однієї з бабусь. Але буває й так, що новоспечені бабусі зовсім не горять бажанням няньчитися з онуком чи онукою.
Справа в тому, що якщо вам в момент народження дитини виповнилося трохи більше 20 років (я сама народила в 24), то вашій мамі або свекрухи, як правило, немає і п’ятдесяти. У цьому віці багато з них знаходяться на піку кар’єри і зовсім не збираються відмовлятися від неї заради пелюшок. Ось зрідка прийти в гості, вручити онукові чергову брязкальце і посидіти трохи біля нього – це інша справа.
Якщо ж ця позиція вас ображає, твердо скажіть собі: «Хіба я народжувала дитину для родичів? Ні, тільки для себе і чоловіка! ». В принципі, в перші роки життя малюка можна чудово обійтися і без сторонньої допомоги.
. Навіть навпаки, буває, що будь-які поради з боку страшно дратують.
Пам’ятайте, що ваша мама вже виховала своїх дітей і має повне право скласти з себе турботи по догляду за онуками. Якщо вона готова іноді допомагати вам з пранням, прогулянками та іншими турботами – це просто здорово, а якщо ж ні – хіба ви вправі примушувати її до цього? Це зовсім не означає, що вона не любить вашої дитини, просто у неї так багато інших справ і своя активна громадська (або навіть особиста) життя.
Так, буде складно і часом доведеться спати на ходу або дрімати одним оком десь на лавочці в парку, похитуючи коляску. Головне – втішати себе тим, що всі ці труднощі скоро закінчаться, адже малюки так швидко ростуть.
Втім, буває й інший тип бабусь (найчастіше це вже жінки на пенсії), які після народження онука немов поселяються у вас в гостях, дають поради з приводу і без приводу і завжди краще знають «що зараз треба маленькому». Звичайно, їх допомога неоціненна, але так хочеться іноді просто залишитися наодинці з дитиною і відчути себе справжньою мамою, а не дівчинкою, яка сама ще потребує виховання.
Чесно кажучи, якби мені зараз запропонували такий вибір, я б зупинилася на першому варіанті. Принаймні, обходитися своїми силами (і силами чоловіка, в ті рідкісні хвилини, коли він бував не на роботі) я вже звикла. А зараз, коли син вже більш-менш підріс, він відмінно спілкується з обома бабусями, які вже готові посидіти з ним годинку-другу і послухати його забавні міркування. Схожі записи: