Історія породи
У ранній період розвитку російсько-європейської лайки частіше траплялися собаки білого забарвлення з плямами. Згодом помітно побільшало темних, майже чорних представників породи. Це пов’язують не стільки зі зміною робочих якостей, скільки з побутовими умовами власників: у великому місті собаку з темною шерстю простіше утримувати в охайному вигляді після прогулянок, дощу й бруду.
Для полювання, однак, біла або світла лайка з плямами часто вважається зручнішою. Дикі тварини й птахи, за спостереженнями мисливців, можуть підпускати світлу собаку ближче, ніж темну. Саме тому забарвлення для цієї породи має не лише естетичне, а й практичне значення.
Опис породи
Російсько-європейська лайка справляє враження міцної, зібраної та рухливої собаки. Це тварина середнього зросту з добре розвиненою мускулатурою, спритними рухами й сухуватою, робочою статурою. У породі цінується не масивність, а витривалість, швидка реакція та здатність довго працювати в русі.
Голова має характерну загострену, трикутну форму. Морда суха, виразна, без грубості. Очі у російсько-європейської лайки особливо помітні: живі, уважні, розумні. Незалежно від забарвлення шерсті вони мають бути коричневими. Посаджені очі трохи косо, що додає погляду настороженості й зосередженості.
Вуха невеликі, стоячі, із загостреними кінчиками. Лапи прямі, паралельні, з підтягнутим сухим виглядом. Хвіст є однією з найпомітніших породних ознак: він закручується у щільне кільце, може лежати на спині або біля стегна. Коли собака спокійна, хвіст іноді трохи опускається, і це не вважається недоліком.
Однотонне забарвлення для породи небажане. Якщо в шерсті переважає чорний колір, має бути хоча б одна пляма іншого відтінку. Якщо основний колір білий, також потрібні характерні плями. Шерсть у російсько-європейської лайки груба, пряма, не хвиляста. Підшерстя густе й м’яке, добре захищає собаку від холоду. На шиї шерсть утворює помітний комір, особливо виразний у псів: він може нагадувати гриву. На задніх лапах довша шерсть створює ефект «штанів».
Характер
Російсько-європейська лайка має незалежний, енергійний і впертий характер. Це не декоративний домашній собака, який задовольняється короткою прогулянкою біля під’їзду. Порода створена для руху, пошуку, роботи й постійного контакту з навколишнім середовищем. Ліс, запахи, сліди тварин і нова територія для неї набагато цікавіші, ніж спокійне сидіння вдома.
Саме через сильний мисливський інстинкт лайку не варто відпускати без повідка в місті або в незнайомій місцевості. Собака може захопитися запахом, піти за слідом і перестати реагувати на голос власника. Навіть добре знайомий вихованець здатен раптово побігти в одному лише йому зрозумілому напрямку.
Дресирування російсько-європейської лайки потребує терпіння. Такі собаки не завжди охоче виконують команди, особливо якщо не бачать у них сенсу. Основним командам навчати потрібно обов’язково, але робити це слід спокійно, послідовно й без грубої сили. Лайки добре запам’ятовують несправедливе ставлення, тому покарання може лише зіпсувати контакт із собакою. Натомість похвала за правильно виконану дію працює значно краще: породі потрібен чіткий стимул і зрозумілий зв’язок між командою та винагородою.
Догляд та утримання
Російсько-європейська лайка найкраще почувається там, де має багато простору й можливість регулярно бувати на природі. Заміський будинок для неї комфортніший, ніж квартира, але за умови достатнього вигулу порода може жити й у місті. Головне, щоб прогулянки були тривалими, активними й бажано проходили в парку, лісі або іншій зеленій зоні.
Густа шерсть потребує регулярного вичісування. У звичайний період достатньо робити це щонайменше тричі на тиждень. Під час линяння собаку варто вичісувати частіше: так менше шерсті залишатиметься в домі, а сама линька мине швидше й легше. Купати лайку потрібно лише за потреби, адже представники породи загалом охайні.
Після прогулянок, особливо в лісі, слід оглядати вуха, голову й шерсть собаки на наявність кліщів. Також варто регулярно перевіряти стан очей і вух, щоб вчасно помітити подразнення, забруднення або інші проблеми.
Харчування має бути збалансованим. Хоча лайок часто називають невибагливими до їжі, це не означає, що їм підходять залишки зі столу. У раціоні мають бути м’ясо, морська риба, кисломолочні продукти, зокрема кефір і сир, каші, субпродукти, овочі та фрукти. За потреби до їжі додають вітамінно-мінеральні комплекси.
Цуценят після переїзду в новий дім спочатку бажано годувати так само, як це робив заводчик. Режим залежить від віку: у 1-2 місяці цуценя годують 5-6 разів на день, у 2-5 місяців 4 рази, у 5-10 місяців 3 рази. Після 10 місяців собаку поступово переводять на дворазове годування.
Пташині кістки давати не можна: дрібні гострі уламки можуть травмувати кишківник. Жирна свинина також небажана, бо вона важко перетравлюється й може спричинити розлади травлення. Для активної лайки важливо, щоб їжа не просто насичувала, а підтримувала її витривалість, здорову шерсть і нормальний розвиток.
Відео: Російсько-європейська лайка
