Ми вже давно знаємо, що на ринку аудіо- та відеопродукції дуже багато підробок – дешевих копій з низькою якістю зображення, непрофесійним перекладом і огидним звуком. На ринку дитячої книги тепер теж можна наштовхнутися на «піратську» копію твору Андерсена або Перро. Мова йде про так званих казках в переказах.
Почнемо здалеку, з Середньовіччя. Саме звідти родом багато сюжетів нині знаменитих казок Перро і братів Грімм. Що вже говорити, легенди про сплячу красуню або дівчинці в червоній шапочці були повні жорстокості, час такий був. Втім Шарль Перро зберіг криваві сцени і у своїх казках (так, спляча красуня після пробудження народила дітей, яких хотіла з’їсти зла свекруха, та й вовк з червоної шапочки не пощадила бабусю, обгризені її кісточки до приходу внучки). Брати Грімм виявилися гуманніше, переписуючи свій варіант цих казок (у них разом з принцесою заснуло все королівство, в тому час як у месьє Шарля батьки сплячої красуні не дожили до пробудження героїні). Але не варто звинувачувати авторів за жорсткість, справа в тому, що казки писалися не для дітей, вони були своєрідним фентезі одним з дорослих розваг того часу. І незважаючи на кров, казки були також повні моралі. Отже, ми вже читаємо «Несправжні казки», а адаптовані для дітей.
. Але «пом’якшили» ці «страшилки» навіть не в минулому столітті. І дитячі варіанти казок можна цілком вважати оригіналами. А що стосується ще одного класика жанру Андерсена, так він взагалі не переказував фольклор, а писав сам, тому його казки хоч і мають іноді сумний кінець, але більш ніж гуманні, а значить, зовсім не потребують сумнівних переказах.
Ось ми і добралися до суті. Зараз частенько стали переробляти відомі казки. Тепер новоспечений казкарі-оповідачі рятують олов’яного солдатика і його наречену, яка, до речі кажучи, не паперова, а теж олов’яна (це вже насторожує, чи не буде продовження казки з олов’яними діточками), а мамуся видають заміж за принца. Сумні казки теж потрібні. Вони вчать дітей співчуттю, показують, що в житті часом може трапиться непоправне, готують малюків до життя! Нехай краще дитина сама придумає інший кінець, якщо захоче. Ось вам ще один плюс сумних казок мало того, що вони неодмінно викличуть почуття, але, можливо, і спонукають до творчості.
Як не купити «казку-брехня»? Видавництва цілком відверто пишуть, що казки переказані тими чи іншими авторами. Не перекладені, а переказані – звертайте на це увагу. Просто читайте інформацію на форзацах та обкладинці. Хоча не завадить все ж пробігтися і по Саіме текстам казок, хіба мало. Особливо якщо ви берете дороге подарункове видання або великий збірник. Шкода буде, якщо з’ясується, що ви віддали кругленьку суму за «контрафакт».
Школярі і так вже читають великі твори в короткому переказі, так нехай хоча б казки залишаться такими, якими їх читали нам батьки. «Попелюшка», «Кіт у чоботях» «Русалонька» – це частина нашого життя, і діти повинні їх знати в оригіналі, так само як потім «Ромео і Джульєтту» або «Анну Кареніну».
Схожі записи:
