Ігри в пісочниці – і сміх, і сльози
Зовсім недавно моя донька відкрила для себе пісочницю! Тепер, тільки вийшовши з дому, мене відразу ж тягнуть на дитячий майданчик копатися в піску. Звичайно, це дуже здорово, коли дитину так захоплює якесь заняття. Однак, для мене пісочниця це не тільки радість, а й страх.
Моя радість
Побуду трошки егоїсткою і почну з себе. Ігри в піску – це можливість хоч на 5 хвилин перепочити мамі. Посадив своє улюблене чадо в пісочницю, і поряд влаштувалася стежити, допомагати пасочки ліпити. Дуже здорово! А ще для мене це можливість поговорити з іншими матусями. Тільки не завжди виходить – за дитиною потрібно стежити постійно.
Що стосується малятка, то для неї це прекрасне розвиток дрібної моторики. Моя дочка любить шукати в пісочку маленькі камінчики і збирати їх у відерце. Відмінне заняття для пальчиків. Та й розвиток у нас пішло швидше. Ми тепер хоча б почали складати все в коробочку, а потім акуратно розкладати з неї. А раніше ні в яку.
Для доньки пісочниця – це теж спілкування з іншими хлопцями. Вона спостерігає за ними, намагається наслідувати старшим і починає заводити знайомства. А ще у неї саме на дитячому майданчику стали проявлятися різні почуття до інших – взаємодопомога, жалість. Так, мені було дуже цікаво спостерігати, як вона шкодувала маленьку дівчинку, яка впала і плакала.
. Загалом, вдома це не завжди проявляється.
Ну і, звичайно ж, тривале перебування на свіжому повітрі. Тепер ми гуляємо вдвічі довше, часом до самої темряви – дитину просто не відірвати від піску.
Мої страхи
Ну про постійно брудний одяг я говорити навіть не буду – це не страшно, випрати. Мене більше лякають камінчики, в які ми просто закохані. Дочка постійно намагається їх спробувати, і я дуже боюся втратити цей момент, коли камінь вона тягне до рота. Тому доводиться очей не зводити з дитини.
Ще часто ми знаходимо скельця в піску – добрі люди кидають. Тут поранитися можна дуже сильно. Тому я стежу за тим, що ж мій малюк наколупав там.
А ще нам постійно хочеться поїсти пісок. А це, зрозуміло, що – розсадник мікробів. А потім в животику всяку бяку лікувати! Зараз ми постійно витираємо руки серветкою, будинки ретельно миємо, і регулярно здаємо аналізи калу. Так, на всякий випадок.
Буквально недавно моя дочка досить впевнено пішла. Тепер вона любить бігати навколо пісочниці, хоча не завжди добре виходить і вона падає. Ось я стала боятися бортиків, про які можна сильно стикнутися. Сама не раз бачила як дітки зубки собі вибивали. Тому доводиться носитися за дочей, і страхувати її. Але, як кажуть, неможливо проконтролювати все.
А ще й хлопці всякі бувають – хтось лізе битися, а ми дівчинки добрі – здачі не даємо. Та й не розуміємо, як так, з кулаками на нас. Тому, частенько плачем від цього.
Але, незважаючи на всі страхи, пісочницю ми поки не проміняю ні на що. Це такий колосальний досвід спілкування! Це така можливість розвитку моторики. А решта випрати, вилікуємо! Тільки потрібне око та око за малюком!
Матусі, а ви любите грати в пісочниці? Як у вас проходить це проведення часу? І на що ще потрібно мені звернути увагу?
Схожі записи:
