Народжувати чи з чоловіком разом чи не народжувати?
Ми з чоловіком збиралися народжувати малюка разом. Я начиталася про те, що чоловіки, які бачили перші миті життя своєї дитини, дуже його люблять, та й вигляд страждань дружини змушує ставитися до неї з великою повагою і співчуттям.
Але потім я прочитала й інші думки. Що чоловіки часто падають на пологах в обморок, що вид пологів викликає у них огиду і потім вони до дружини вже не можуть ставитися з тією ж ніжністю, як колись.
Я тоді засумнівалася. До того ж згадала, як Саша (мій чоловік) мало не зомлів, коли мені проколювали вуха. Це було дійсно боляче, а він мені сильно співпереживав.
Але все-таки сходили разом в пологовий будинок і домовилися, що народжувати будемо разом. Все вирішив випадок. Пологи у мене почалися на тиждень раніше терміну. І тому мови про спільні пологи не йшла – адже для цього потрібна окрема палата, про що потрібно домовлятися заздалегідь.
Сказали, що мій чоловік буде заважати іншим породіллям – адже помістити мене могли тільки в загальну палату. Так що народжувати я вирушила одна. І, чесно кажучи, не шкодую. На жаль, пологовий будинок у нас тоді був у досить сумному стані: все породіллям видавали ночнушки страшного вигляду. Туалет був один на всіх – в ньому працювали всього 2 кабінки. І не всі могли дістатися туди самостійно.
.
Термінові пологи
Пологи у мене трапилися термінові. А знеболювання нормального не було. Та його в нашому пологовому будинку і зараз немає. Колять всяку нісенітницю, типу ношпи, від якої анітрохи не легше. І кажуть, що тобі не боляче.
Загалом, орала я не по-дитячому. Навряд чи тут би допомогло, якщо б мене чоловік тримав за руку. Тут потрібно було нормальне знеболення. Зараз би я ні за що не пішла народжувати в наш пологовий будинок, поїхала б у Москву. А тоді цього нічого не було, та й грошей у нас теж на нормальні пологи не водилося.
Зате народила швидко, буквально за 2 години. Саша спочатку весь час ходив навколо пологового будинку, а потім пішов додому. І відразу ж йому подзвонили, що я народила. Він навіть не повірив, що так швидко.
А я, знову ж, начитавшись різних книжок, попросила, щоб дитину відразу ж доклали до грудей. Але мені його просто поклали поруч, так як я була сильно виснажена і мені сказали, що принесуть годувати, коли я відпочину.
Перше знайомство з дитиною
Я лежала і дивилася на нього, намагаючись запам’ятати його обличчя. Знаєте, раніше писали в газетах, що дітей у пологових будинках часто плутають і приносять не тих. А потім через багато років це з’ясовується. Риси обличчя у новонародженого були зовсім незрозумілі. Коли мене запитували знайомі, на кого він схожий, то я чесно відповідала, що на зморщену грушу.
У мого хлопчика був дуже яскравий відмітна ознака: на лобі було ярко- червона пляма через термінових пологів. З цього плямі я його і дізнавалася. Зараз воно посвітлішало, і його майже не видно. Акушерка ще сказала, що в нього дуже красиві вії і ямочка на щоці. Це все залишилося і зараз.
Сашко прийшов відразу ж, як тільки його пустили. Подивившись на нього, я зрозуміла, що, мабуть, він би все-таки знепритомнів. І, напевно, добре, що все так вийшло. Татом він став чудовим. І живемо ми разом вже більше 20 років. Схожі записи: