Країна Індія батьківщина релігії, яку по праву можна назвати всесвітньою. Це буддизм. Його засновник – Будда, є одним з найбільших релігійних вчителів людства. Він проповідував рівність, милосердя і співчуття.
Широке поширення вчення в Індії пов’язано з періодом правління династії Маурьев. В кінці 4 ст. до н. е. вони об’єднали розрізнені індійські князівства в єдину державу. На чолі встав цар Чан-драгупта. З його онуком – царем Ашокой сталася дивна історія. В молодості він вів постійні війни і був суворим правителем. Але після знайомства з життям буддійських ченців став активно підтримувати нове вчення. Ашока не випустив зі своїх рук кермо влади, але на зміну жорстокості прийшло милосердя. По всьому величезному державі він будував дороги і лікарні.
У цей час були зведені і перші буддійські святилища. До їх числа відноситься перша в історії ступа – пам’ятник на честь діянь Будди, в якому зберігаються священні реліквії. Вона збереглася до нашого часу і знаходиться в поселенні Санчи на північний схід від міста Бхопала. Крім ступ, основними буддійськими спорудами в кінці 1 тисячоліття до н. е. були стовпи-стамбхи і печерні храми, що символізували усамітнене життя Будди.
. Незабаром посланці царя Ашока вирушили в різні країни з метою проповіді буддизму. В результаті це вчення стало поширюватися за межами Індії. Так, на території сучасної Мьянми воно зробило сильний вплив на народ мон (талайн). В їхніх державах були засновані ранні буддійські храми.
У Середню Азію нова релігія, ймовірно, проникла ще за часів самого Будди. Поширення його вчення призвело до формування громад і зведенню святилищ. У Китай буддизм почав проникати імовірно в 1 в. У 68 р тут було засновано Храм Білого коня. Це перше буддійське святилище Піднебесної досі знаходиться недалеко від міста Лояна. Серед печерних храмів найбільшу популярність здобув монастир Цяньфодун (бл. 353-366). Він знаходиться на самому краю Китаю – в Дунь-Хуані. Печери монастиря невеликі. У них збереглися унікальні за своїм віком і цінності фрески (проповіді, а також пейзажі та сцени з народного життя). Розквіт вчення припав на період правління династії Тан (618-907). В цей час країна була відкрита для іноземного впливу і багато ченців їздили в Індію. Столиця династії Тан Чан’ань (сучасний Сіань) перетворилася на духовний центр буддизму. Звідси ця релігія поширилася в Корею і Японію. З 1 ст. стали налагоджуватися морські шляхи між Індією і Китаєм. Вони проходили через країни Південно-Східної Азії. З цього часу зріс вплив буддизму на території сучасних Таїланду, Камбоджі В’єтнаму та Індонезії. З 5 по 13 в. тут утворилися сильні імперії, в яких процвітало буддистська мистецтво.
Схожі записи: